ОЛЕКСАНДР СТУСЕНКО

Народився 28 листопада 1981 року у місті Бар,навчався в міській ЗОШ №1. Закінчив літературне відділення Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Аспірант кафедри теорії літератури та компаративістики КНУ.

Член Національної спілки письменників України з 2001 року. Автор збірки гумору та літературних пародій «Перший зуб » (2003), поезій «Бунт праху» (2007), новел «Голоси із ночі» (2008). Дипломант трьох Всеукраїнських конкурсів юнацької літературної творчості:«Слово многоцінне» (Київ,1996 р.), «Наша земля - Україна» (АР Крим, «Артек», 1997), «О мово моя, душа голосна України» (Київ, 1998р.). Лауреат літературної премії Спілки письменників України «Благосвіт» (2003р.), лауреат видавництва «Смолоскип» (2007р.) – ІІ премія у номінації «Проза» за збірку новел «Голоси із ночі».

Невимовне

Ну, як сказать,що я всіх вас люблю?
І що, буває,зимними ночами
Я просто знемагаю від жалю,
Прощаючись із рідними краями?
І моє серце схоже на тюрму,
З якої линуть погуки тривожні.
Я чуюсь переповненим тому,
Що досі шкрябав віршики порожні.
В які краї ( чи, може ,кураї )
Зайду я по своїй життєвій трасі?
І хто сліди шукатиме мої
У прасі віку й віковому прасі?


Мажор
Не лаймо, люди, долі злої,
Бо це також одна з облуд.
Є Бог - то будуть і герої,
Прийдуть герої - буде суд!
Нас бичували нагаями,
Нам готували сотні ям.
Тай ми й самі ішли до ями
Й співали славу нагаям!
А нині впали на коліна,
І знову храмом став наш хлів.
Є ми - то буде й Україна:
Для українців і хохлів!

* * *
Я живу сьогодні як поет,
Я забувся бути графоманом.
Хай сьогодні давиться естет
Не моїм віршованим романом.
Я не знаю, що таке папір.
Вже від писанини відпочину!
Десь під вечір вилізу надвір,
Розкуркулю друзів на чарчину.
Викинувши всі свої ручки,
Я дійду до ручки у пивниці.
Хай мені горланять пісеньки
П’яні в дим дівчата білоциці.
Я – шампанське. Бах! – і всі в мені.
Тобто – в піні, котра так спонтанно
З горлечка мого білофонтанно
Вирвалась, розлившись по стіні.
Зараз почорнію, наче кокс,
Потім буду лазити на пузі,
Бо ж мені влаштують мордобокс
Підігріті пивом чаркодрузі.
Врешті я – хай вибачить естет –
Рилом до салату приліплюся...
Я живу сьогодні як поет.
Завтра власним віршем похмелюся.