ТЕТЯНА ЗАГРОДСЬКА

Народилась в мальовничому селі Балки 9 лютого 1990року. Успадкувала від матері безмежну любов до мистецтва, чуттєвість,емоційність, а від батька – наполегливість і бажання вдосконалюватись. Навчалась в Барській ЗОШ №4 . Вперше спробувала пера в другому класі. Вчителі помітили талант і в усьому підтримували ученицю. Минав час, вірші вдосконалювались і найкращі з них неодноразово з’являлись спочатку на сторінках газет «Подільський край», «Барчани», а після вступу до Вінницького національного медичного університету ім.М.Пирогова друкувалися в обласній газеті «Медицина Вінниччини»та в університетській «Молодий медик».Тетяна у шкільні роки займалась не лише поезією, алей приділяла багато уваги та часу вокалу, спортивно-бальним танцям та рукоділлю. І зараз, будучи студенткою, обожнює ці справи: поезію в гуртку «Літературна вежа» та танцями у клубі « Натхнення» . Учасниця різноманітних вокальних і танцювальних конкурсів різного рівня. Тепер дівчина планує видати збірку поетичних творів, в котру ввійдуть вірші про природу, родину, школу, кохання й важке навчання в медуніверситеті.

Рідна оселя

Линуть хмари в піднебесній стелі,

Пахне серпень солодом п’янким.

До моєї рідної оселі

З далечі ведуть усі шляхи.

Дім з великим,ніби ліс – подвір’ям.

І батьки, і братик, як дзвінок,

І сільське затишне надвечір’я,

І на небі тисячі зірок.

Все моє,таке вже серцю миле,

Рідна груша, на плоди рясна,

Час, коли ніч в сни і тишу хилить,

І бабусі срібна сивина.

Кожний має дерево розлоге,

Колискові, мамині казки.

До оселі всі ведуть дороги,

Там на нас очікують батьки.

* * *

Ми прощались того дня печально,

Ти переміг, як в конкурсі з двобою.

Пішов з душі – пішли в дорогу дальню.

Печаль і радість слідом за тобою.

Усе, що було – лиш одні поеми,

А в них жевріє невгамовний спогад.

Давай з тобою просто розійдемось,

І розійдуться наші дві дороги.

Ти – дивна помста, долі подарунок,

Ти поєднав найкраще і найгірше.

Ще на щоці твій ніжний поцілунок,

Та не розрадить він мене вже більше.

Усе так важко, так несамовито,

Не просто зовсім, як було у школі

Лети у небо,шлях тобі відкрито.

А я піду по зову серця й долі.

ТЕТЯНА ЗАГОРУЙКО

Народилася 22 квітня 1994 року। Навчається в ЗОШ № 1 м।Бар. Полюбляє малювати, грати в теніс та бадмінтон. Подорожує, особливо мріє відвідати Рим. Цікавиться народознавством, вивчає звичаї та традиції рідного краю. У майбутньому мріє стати журналістом. Цікавиться народознавством, вивчає звичаї, традиції рідного краю. Також пише прозу.Понад усе хоче досягнути у жттті успіху і стати людино з " великої літери".Вже має свою першу збірочку. "Весняний первоцвіт"(2009р.).

Ранок

Сонечко внебі піднімається,
Проміння ніжно торкається
Трав, лісів і гаїв,
Золотистих хлібних колосків.
Все прокидається,
Ранковою росою вмивається.
Пісня жайворонка розливається.
І джерельце дзюрчить,
І сміх веселий бринить.
Ніжна квітонька потягається
Й хмарки вже граються.
А золоте жито й пшениця
Сонцем наливається.

ОЛЬГА КОНДРАТЮК

Народилась 1994 року. Проживає у мальовничому селі Копайгород, що славиться своїм мальовничим краєвидом, розлогими полями. Навчається в Копайгородській загально-освітній школі. Глибоко відчуває красу природи. Має хист до поетичного слова.

Де ліси, де степи, де поля,
Там цвіте Україна моя.
Там багаті, родючі лани,
Пишно вбрані, квітучі сади.

Я люблю Україну свою,
Незалежну й таку молоду.
Там калина цвіте, наче сонце,
Сміх дитячий лунає в віконце.

Там веселка над річкою грає,
Серце пісню веселу співає.
Я живу у своїй Батьківщині,
У хорошій, щасливій родині.

ЯНА ФУРМАН

Навчається в Чемериській загальноосвітній школі, планує вступити до Барського автомобільно-дорожнього технікуму. Серед письменників найбільше до вподоби твори Тараса Шевченка та Джека Лондона. Дуже любить рідний край: село Шершні – це найкраще село, де авторка провела найяскравіші миті свого дитинства.

Моє село – це часточка Поділля

Моє село - це часточка Поділля,
Це часточка природи і краси,
Це край,де люди завжди всім привітні,
Де завжди є натхнення і добро
Село Шершні - це часточка Поділля,
Де зими сніжно-білі і чарівні,
Де весни білі і квітучі,
Літа яскраві, теплі й гармонійні,
І осінь щедра мила й золота.
У цім селі найкращі чорноземи,
Найкращі золоті лани,
Тут біля кожної хатини є калина,
Є також в кожній хаті рушники,
Розвинене сільське тут господарство,
І риболовля в річці Рів тут є,
Дороги тут найкращі й найновіші,
Тут взагалі найкращий краєвид,
Найкращий ліс й найкращі долини.
Тож приїздіть сюди в село привітне,
В село найкраще в нашому районні,
У часточку Поділля - у Шершні.

АЛІНА ШЕВЦОВА

Народилася 25 грудня 1994 року в мальовничому селі Митки Барсь-ого району. Навчається у Митківській загально-освітній школі. Особливо полюбляє уроки україн-ської та зарубіжної літератури. Дуже до вподоби акторська гра, вміє танцювати, чудово декла-мує вірші. Друкується у шкільній щомісячній газеті „Шкільне життя”.

Учасник районного туру Всеукраїнського конкурсу «Я – патріот», зайняла третє місце у номінації «Із глибини віків».

Моя Вітчизна –Україна,

Смерекова і єдина.

Моє ти сонце серед грому,

Моя доріженька додому.

Не зраджу я тебе ніколи.

Пробач за всі мої проколи.

Дозволь тебе розвеселяти,

Як веселила мене мати.

УКРАЇНО, мила, люба!

Я тебе прошу: „держись”.

Не дістане тебе згуба,

І проблемам не корись.

ЯРОСЛАВА ПЕЛІХОВСЬКА

Народилась 3 серпня 1993 року в містечку Бар. Ще з маленького віку хотіла стати публічною люди-ною, брати участь у різних заходах.
Перший Ярославин виступ відбувся, коли їй виповнилося лишень два роки 5 років розпочала займатися бальними танцями, пізніше задіяна у вокальній студії.
Перші римовані рядки з’явилися завдяки бабусі Тетянчук Надії Степанівні – вчительці української мови та літератури.
Її вірші – своєрідний щоденник життя. Це роздуми і переживання, наболілі теми і події, найсвітліші емоції. Своє майбутнє авторка прагне пов’язати з поезією, а також надалі розвивати талант, знаходити нові ідеї для творчості. Вірші завжди будуть відвертою сповіддю, литимуться з чутливого серця.Учасниця районного туру Всеукраїнського конкурсу молодіжної літературної творчості «Я патріот», де зайняла перше місце у номінації «Із глибини віків», та, водночас, друге місце у номінації «Мово – душа моя».

РІДНІЙ МОВІ

Заквітчана барвистими квітками
Стоїть вона, немов пред вівтарем,
І плаче, й молиться знайомими словами,
Навколішки пред вічним Кобзарем.
Важка, як в Катерини, була доля,
Пройшла вона тернистий довгий шлях.
Цуралися її – та вічна воля
Жила лише у мріях і у снах.
Аж раптом блискавичною стрілою
Крізь хмару темних, невідомих сил
З’явилась Мова грізною і злою,
Бо Котляревський захищав їй тил.
А далі Костомаров і Шевченко
Боролися за слово й не здались.
Куліш, Франко, відомий всім Грінченко
Утверджувать в житлі її взялись.
Чудова, милозвучна, калинова,
Такою нині є державна мова.
А ми її позбавить хочем прав?!
Та не діждетесь, недруги лукаві,
Народне слово було, буде, є!
Ми будем боронити тебе, Мово,
Допоки серце в грудях б’є!