ТЕТЯНА ЗАГРОДСЬКА

Народилась в мальовничому селі Балки 9 лютого 1990року. Успадкувала від матері безмежну любов до мистецтва, чуттєвість,емоційність, а від батька – наполегливість і бажання вдосконалюватись. Навчалась в Барській ЗОШ №4 . Вперше спробувала пера в другому класі. Вчителі помітили талант і в усьому підтримували ученицю. Минав час, вірші вдосконалювались і найкращі з них неодноразово з’являлись спочатку на сторінках газет «Подільський край», «Барчани», а після вступу до Вінницького національного медичного університету ім.М.Пирогова друкувалися в обласній газеті «Медицина Вінниччини»та в університетській «Молодий медик».Тетяна у шкільні роки займалась не лише поезією, алей приділяла багато уваги та часу вокалу, спортивно-бальним танцям та рукоділлю. І зараз, будучи студенткою, обожнює ці справи: поезію в гуртку «Літературна вежа» та танцями у клубі « Натхнення» . Учасниця різноманітних вокальних і танцювальних конкурсів різного рівня. Тепер дівчина планує видати збірку поетичних творів, в котру ввійдуть вірші про природу, родину, школу, кохання й важке навчання в медуніверситеті.

Рідна оселя

Линуть хмари в піднебесній стелі,

Пахне серпень солодом п’янким.

До моєї рідної оселі

З далечі ведуть усі шляхи.

Дім з великим,ніби ліс – подвір’ям.

І батьки, і братик, як дзвінок,

І сільське затишне надвечір’я,

І на небі тисячі зірок.

Все моє,таке вже серцю миле,

Рідна груша, на плоди рясна,

Час, коли ніч в сни і тишу хилить,

І бабусі срібна сивина.

Кожний має дерево розлоге,

Колискові, мамині казки.

До оселі всі ведуть дороги,

Там на нас очікують батьки.

* * *

Ми прощались того дня печально,

Ти переміг, як в конкурсі з двобою.

Пішов з душі – пішли в дорогу дальню.

Печаль і радість слідом за тобою.

Усе, що було – лиш одні поеми,

А в них жевріє невгамовний спогад.

Давай з тобою просто розійдемось,

І розійдуться наші дві дороги.

Ти – дивна помста, долі подарунок,

Ти поєднав найкраще і найгірше.

Ще на щоці твій ніжний поцілунок,

Та не розрадить він мене вже більше.

Усе так важко, так несамовито,

Не просто зовсім, як було у школі

Лети у небо,шлях тобі відкрито.

А я піду по зову серця й долі.