СВІТЛАНА ДРАПАК


Народилася 26 листопада 1993 р. в селі Верхівка Барського району. Навчається у Верхівсь-кій загальноосвітній школі. Набільше полюбляє уроки української мови та літератури, зарубіжної літератури, історії.
З раннього дитинства захоплювалась світом поетичної музи. Перші свої вірші написала у 3 класі. Друкувалась на сторінках журналів „Яблунька”, „Соняшник”, газет „Умка”, „Новачок”, „Журавлик”, „Подільський край”, „Вінниччина”.
Вірші пише на різні теми – про рідний край, село, мову, красу природи, свята. Любить по етичний стиль Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ганни Чубач, Ліни Костенко.
Член районного літературного об’єднання „Весняне суцвіття”, двічі брала участь у зібранні Товариства творчої молоді імені Василя Стуса у Вінниці.
В 2003 р. стала суперпризером конкурсів журналу „Яблунька”, в 2004 р. – переможцем обласного конкурсу Укрпошти „Лист моєму улюбленому казковому персонажу”, в 2007 р. – переможець районного конкурсу „Я землі своєї паросток зелений”, в 2008 р. – призер обласного конкурсу „Легенди рідного краю”, переможець обласного конкурсу „Податки очима дітей” у номінації „Літературна творчість”, в 2009 р. – переможець районного конкурсу „Я – патріот” в номінації „Сьогодення України і я”.


УКРАЇНА – РІДНА ЗЕМЛЯ

Моя Україна – це рідна земля,
Сади яблуневі, зелені поля.
Моя Україна – це сонце в блакиті
І стрічки веселки, дощами умиті.
Моя Україна – це вранішні роси,
І коник-скрипаль на духмяних покосах.
Моя Україна – це жито й пшениця,
Пиріг запашний і джерельна водиця.
Моя Україна – це рідная ненька,
Бабусенька сива, хатина біленька.
Моя Україна – це дружна родина,
Могутня, єдина моя Україна.

ЧУДОВА КРАЇНА

Живу я в чудовій-чудовій країні,
Де в росах ранкових купається сонце.
Тут сніг найбільший і проліски сині,
І сонячний зайчик стриба на віконце.
Я щиро люблю цю казкову країну,
Бабусин рушник і віночок барвистий,
Ромашки у лузі, вербу і калину,
Що вбралась у пишне червоне намисто.
Чарівна Верхівка – дитинства країна,
Ставки і джерельця, і Лядова-річка.
Тут пісня найкраща, дзвінка, солов’їна,
І школа, і друзі, і люба сестричка.
Хай завжди у нас червоніє калина,
І сонечко лагідне всім усміхається.
Хай квітне й зростає моя Україна
І мрії крилаті дитячі збуваються!


МОЄ СЕЛО


Високії гори, широкі простори,
Гаї кучеряві, сади і поля.
Це що за країна? Та це ж Україна,
Моя, і твоя, і наша земля.

Лани неозорі, річки тихоплинні,
І сині очі ставків.
Це ж рідна Верхівка. Моя тут домівка,
І гнізда лелечі, і подих віків.
Тут Лядова-річка несе свої води,
І Бровар цілющий – дзвінке джерело.
Чарівна місцевість, чудова природа,
Моє неповторне і гарне село.

Під килимом сніжним і цвітом рожевим
Ти завжди прекрасна, Верхівка моя.
Тут я підростаю, і вірші складаю,
І як найдорожче, люблю тебе я.

Люблю синє небо і ключ журавлиний,
Квітучі галявини, спів солов’я.
Я вірю в майбутнє своєї країни,
А з нею ростиму й радітиму я.

КРАСА ВЕРХІВКИ

Веселий спів пташок! Яка краса:
Квітки, дерева, зорі й небеса.
Немає кращого куточка в цілім світі,
Ніж моя Верхівка в яблуневім цвіті.

Назавжди залишайся ти такою,
Чарівна, прекрасна домівко,
І в серці будеш ти зі мною,
Моя перлино, дорога Верхівко!




МІЙ КОЛЬОРОВИЙ СВІТ

Я живу в кольоровому світі,
Де всміхається сонце з блакиті,
І гойдається вітер в колисці
На густому зеленому листі.

Я живу в кольоровому світі,
Де барвисті віночки із квітів
І сплітаю в усмішку ранкову,
Ніжну, лагідну і веселкову.

Я живу в кольоровому світі,
Де, обнявшись з калиною, вітер
Виграє на сопілці знову
Пісню сонячну і кольорову.

Я живу в кольоровому світі,
Де стежинки у казку відкриті.
Добрі феї і гноми веселі
Покатають нас на каруселі.

Я живу в кольоровому світі,
Де збудивши кленовії віти,
Зайчик сонячний рано-вранці
Поцілунки дарує Світланці.

Я живу в кольоровому світі,
Тут село в яблуневому цвіті,
Тут так хочеться вірші писати
І цей світ кольоровий пізнати...

ТИ В МОЄМУ СЕРЦІ

Українська рідна мово,
Ти єдина в світі,
Ти в барвистому віночку,
В калиновім цвіті.

Ти ввібрала, мово, в себе
Гомін всіх лісів,
І веселку гарну з неба,
І пісні вітрів.

А без тебе, рідна мово,
Ми ніхто на світі,
Не лунає колискова,
Плачуть твої діти.

Ти для нас – душа народу.
Ти для нас – єдина.
Бо без тебе, рідна мово,
Нема України.

Нема сонця, нема неба,
В нас життя немає,
А розлука із тобою
Просто серце крає.

Ти ж бо, мово, як озерце,
Чиста і прозора,
А слова твої у серці,
Як та колискова.

І як пісня солов’їна,
Як верба й калина,
Ти ж надія України,
Назавжди єдина.

Неповторна і чудова
Українська мово...
Ти для мене, як веселка,
В небі кольорова.

В душі моїй твоє слово
Віршем одізветься,
І скажу тобі я, мово:
«Ти в моєму серці!»





РІДНА МОВА


Мово рідна моя українська!
Ти ведеш мене в новий світ.
Ти неначе весняна пісня,
І лелеки стрімкий політ.

Мово рідна моя українська!
Ти зі мною у казку мандруєш,
Вчиш любити землю подільську,
Все найкраще мені ти даруєш.

Мово рідна моя українська!
Я слова у вірші сплітаю,
І найкращу чарівну пісню
Я тобі, Україно, співаю.

1 коментар:

  1. Чудові вірші особливо про Верхівку мені пощастило там побувати дуже гарне село,приємно що там молодь така талановита.

    ВідповістиВидалити